close
Перейти до вмісту

T-7 Red Hawk

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
T-7 Red Hawk
T-7 Red Hawk
Призначення:Навчально-тренувальний літак
Перший політ:20 грудня 2016
Розробник:Боїнг і Saab AB Редагувати інформацію у Вікіданих
Всього збудовано:2 прототипи та 3 передсерійні машини
Конструктор:Боїнг і Saab AB Редагувати інформацію у Вікіданих
Екіпаж:2 особи
Максимальна швидкість (МШ):1 192 км/год
Дальність польоту:1 830 км
Практична стеля:15 000 м
Довжина:14,3 м
Висота:4,11 м
Розмах крила:9,32 м
Споряджений:9 979 кг
Двигуни:1 × General Electric F404-GE-103[en]
T-7 Red Hawk у Вікісховищі

Boeing–Saab T-7 Red Hawk[1], спочатку відомий як Boeing T-X (пізніше Boeing–Saab T-X)[2][3], — це американсько-шведський трансзвуковий удосконалений навчально-тренувальний реактивний літак, вироблений Boeing спільно з Saab. У вересні 2018 року ВПС США (USAF) вибрали його для програми T-X, щоб замінити Northrop T-38 Talon як передовий навчально-тренувальний реактивний літак.

Історія проєкту

[ред. | ред. код]
Прототипи Boeing-Saab T-7 у 2018 році

Командування авіаційної освіти та підготовки (AETC) ВПС США почало розробляти вимоги для заміни надзвукового Northrop T-38 Talon ще у 2003 році. Спочатку очікувалося, що новий тренажер надійде в озброєння приблизно в 2020 році. У 2008 році через поломку T-38C загинув його екіпаж з двох осіб, і ВПС США перенесли цільову дату початкової оперативної готовності (initial operational capability, IOC) до 2017[4]. Скорочення бюджетів і більш пріоритетні проєкти модернізації посунули термін IOC переможця програми T-X до 2023 або 2024 фінансового року[5].

Boeing об'єднався зі шведською аерокосмічною компанією Saab, щоб конкурувати за програму T-7. 13 вересня 2016 року[6] команда представила прототипи Boeing T-X, одномоторного удосконаленого реактивного навчально-тренувального літака з подвійним хвостовим оперенням, тандемними сидіннями та висувним трицикловим шасі, оснащеного турбовентиляторним двигуном General Electric F404 з допалюванням[7][8]. Перший літак T-X здійснив політ 20 грудня 2016 року[9]. Команда Boeing-Saab подала свою заявку після того, як ВПС відкрили тендер на програму T-7 у грудні 2016 року[10].

У вересні 2018 року офіційні особи ВПС оголосили, що розробка компанії Boeing стане новим передовим реактивним навчально-тренажерним літаком за програмою вартістю до 9,2 мільярда доларів США (приблизно 11 мільярдів доларів у 2023 році), яка передбачає придбання 351 літака, 46 тренажерів, навчання технічного обслуговування та підтримку. Загалом цей контракт передбачає до 475 літаків[11][12][13][14].

У вересні 2019 року ВПС США назвали літак «T-7A Red Hawk» як данину поваги льотчикам Таскігі, які фарбували хвостові частини своїх літаків у яскраво-червоний колір, та Curtiss P-40 Warhawk, першому літаку, що брав участь у бойових діях 99-ї винищувальної ескадрильї, першої чорношкірої винищувальної ескадрильї ВПС армії США[15][16].

Літак перейшов у фазу розробки та виробництва (EMD) у лютому 2021 року[17].

У червні 2023 року перший політ літака T-7A було здійснено з міжнародного аеропорту Сент-Луїс (США) майором Брайсом Тернером, льотчиком-випробувачем 416-ї ескадрильї льотних випробувань на авіабазі Едвардс, Каліфорнія, та Стівом Шмідтом, головним пілотом-випробувачем T-7 компанії Boeing[18].

Технічні та організаційні проблеми

[ред. | ред. код]

У червні 2026 року стало відомо, що через окремі зовнішні панелі, які виявились недостатньо герметичні, вода потрапляє до внутрішніх систем літака. Під час кліматичних випробувань інженерам довелося заклеювати окремі елементи конструкції стрічкою.[19]

Дизайн

[ред. | ред. код]

Конструкція Т-7 дозволяє додавати майбутні місії, такі як роль агресора та легкого штурмовика/винищувача[20]. У навчальних умовах він був спеціально розроблений для маневрів з високою перевантаженістю та великими кутами атаки, а також для нічних операцій, з акцентом на простоту обслуговування. Літак оснащений лише одним турбовентиляторним двигуном General Electric F404, але може розвинути втричі більшу загальну тягу, ніж дво-двигунний Т-38[21].

Характеристики

[ред. | ред. код]

Дані взято із Air & Space Forces Magazine,[22] Boeing[23] та Key.Aero[24]

Загальні харакетристики:

  • Екіпаж: 2 особи: пілот та інструктор/пасажир
  • Довжина: 14,30 м
  • Розмах крил: 9,32 м
  • Висота: 4,11 м
  • Вага порожнього літака: 8165 кг
  • Повна маса: 9979 кг
  • Ємність паливного бака: 2000 кг
  • Силова установка: 1 × турбовентиляторний двигун General Electric F404-GE-103 з форсажним згорянням, тяга 49 кН (сухий режим), 77 кН (з форсажним згорянням)

Характеристики польоту:

  • Максимальна швидкість: 0,975 Маха
  • Дальність польоту: 990 морських миль (1140 миль, 1830 км)
  • Практична стеля: 50 000 футів (15 000 м)
  • Обмеження перевантаження: 8g

Оператори

[ред. | ред. код]

США США

  • у вересні 2023 року Повітряні сили США отримали перший літак T-7 Red Hawk для випробувань[25], а у грудні 2025 року перший серійний літак[26]

Японія Японія

  • у березні 2024 року зʼявилась інформація, що Японія зацікавлена у придбанні американського навчально-тренувального T-7A Red Hawk в рамках майбутньої заміни навчально-тренувального Kawasaki Т-4.[27]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ T-7A Red Hawk begins U.S. Production. Boeing. 19 лютого 2021. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 30 грудня 2021. A new era in aircraft design and assembly has begun as the first U.S. portion of the Boeing-Saab eT-7A Red Hawk advanced trainer officially entered the jet’s state-of-the-art production line
  2. ↑ The Journey to West Lafayette. Saab. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 30 грудня 2021.
  3. ↑ Advanced Pilot Training (T-X)Program. Congressional Research Service. 1 жовтня 2018. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
  4. ↑ Trimble, Stephen (22 червня 2010). US Air Force, industry prepare for T-38 replacement. FlightGlobal. Архів оригіналу за 8 січня 2011. Процитовано 20 вересня 2010.
  5. ↑ Budget constraints delay new trainer, Air force times, 15 травня 2013, архів оригіналу за 29 серпня 2013, процитовано 1 травня 2025
  6. ↑ Boeing T-X Sees the Light. Boeing. Архів оригіналу за 4 травня 2017. Процитовано 10 квітня 2017.
  7. ↑ Boeing T-X Advanced Pilot Training system (PDF). Saab. Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2016. Процитовано 28 вересня 2018.
  8. ↑ Boeing and Saab Sign Joint Development Agreement on T-X Family of Systems Training Competition. Boeing. Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 10 квітня 2017.
  9. ↑ Giangreco, Leigh (20 грудня 2016). Boeing and Saab complete first T-X flight. FlightGlobal. Архів оригіналу за 31 травня 2019. Процитовано 28 вересня 2018.
  10. ↑ Clark, Colin (1 лютого 2017). Boeing Takes T-X Lead as Northrop Joins Raytheon & Drops Out of T-X. Breaking Defense. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 16 квітня 2017.
  11. ↑ Insinna, Valerie (27 вересня 2018). Air Force awards $9B contract to Boeing for next training jet. Defense News. Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 28 вересня 2018.
  12. ↑ Air Force awards next-generation fighter and bomber trainer. Saab. 27 вересня 2018. Архів оригіналу за 28 вересня 2018. Процитовано 28 вересня 2018.
  13. ↑ O'Connor, Kate (2 жовтня 2018). Air Force Selects New Combat Trainer. AVweb. Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 3 жовтня 2018.
  14. ↑ Boeing: It's Official: Boeing Wins T-X!. Boeing. Архів оригіналу за 22 січня 2019. Процитовано 22 січня 2019.
  15. ↑ Air Force announces newest Red Tail: 'T-7A Red Hawk'. U.S. Air Force. 16 вересня 2019. Архів оригіналу за 18 вересня 2019. Процитовано 21 листопада 2019. The name Red Hawk honors the legacy of Tuskegee Airmen and pays homage to their signature red-tailed aircraft from World War II. …The name is also a tribute to the Curtiss P-40 Warhawk, an American fighter aircraft that first flew in 1938 and was flown by the 99th Pursuit Squadron (later redesignated 99th Fighter Squadron), the U.S. Army Air Forces' first African American fighter squadron.
  16. ↑ Insinna, Valerie (16 вересня 2019). This is the name of the Air Force's new training jet. Defense News. Архів оригіналу за 7 січня 2024. Процитовано 17 вересня 2019.
  17. ↑ Boeing Begins T-7A Red Hawk Production. avweb.com (амер.). 24 лютого 2021. Процитовано 14 листопада 2025.
  18. ↑ USAAF modernizes training fleet with first T-7A Red Hawk. Air Recognition. 25 вересня 2023. Архів оригіналу за 6 листопада 2023.
  19. ↑ Не літає в дощ та технічні прогалини: новітній T-7A Red Hawk зіткнувся з новими серйозними проблемами. Militarnyi (укр.). Процитовано 28 червня 2026.
  20. ↑ T-7A Red Hawk. Boeing. Архів оригіналу за 29 грудня 2023. Процитовано 30 липня 2021.
  21. ↑ Johnson, Kimberly (3 травня 2022). Boeing Unveils First USAF T-7A Red Hawk Trainer. FLYING Magazine (амер.). Архів оригіналу за 9 листопада 2023. Процитовано 15 листопада 2022.
  22. ↑ T-7A Red Hawk. Airforcemag.
  23. ↑ T-7A Red Hawk. Boeing.
  24. ↑ An in-depth look at USAF's upcoming T-7A Red Hawk advanced trainer. key.aero. 9 грудня 2021. Процитовано 4 квітня 2024.
  25. ↑ Повітряні сили США отримали перший Boeing T-7A Red Hawk. Militarnyi (укр.). Процитовано 28 червня 2026.
  26. ↑ Після років затримок: Boeing передав ПС США перший серійний T-7A Red Hawk для стройової частини. Militarnyi (укр.). Процитовано 28 червня 2026.
  27. ↑ Японія зацікавлена у придбанні тренувального літака T-7A Red Hawk. Militarnyi (укр.). Процитовано 28 червня 2026.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=T-7_Red_Hawk&oldid=48320667