Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 557 532 сторінки, 138 263 книжок, творів, документів та інших текстів, 1975 авторів та авторок.

Календар

19 липня

1374 — помер Франческо Петрарка, італійський поет, один з засновників гуманізму
1819 — народився Готфрід Келлер, швейцарський німецькомовний письменник
1849 — народився Петро Каптерьов, російський та радянський педагог і психолог
1852 — народився Володимир Науменко, український педагог, філолог
1876 — народився Володимир Чехівський, український громадсько-політичний діяч
1892 — народився Ілько Борщак, український історик
1893 — народився Володимир Маяковський, російський радянський поет
1904 — народився Володимир Гаврилюк, український поет, художник
1935 — помер Володимир Мурський, український журналіст, письменник, педагог, громадський діяч
1937 — помер Теофіл Окуневський, український юрист, адвокат, дипломат, громадсько-політичний діяч
1945 — помер Августин Волошин, український релігійний, культурний, політичний діяч

Вибрана проза

Boa Constrictor. (Краків, 1943) Іван Франко
… В околиці рознеслася вістка поміж усіма маєтнішими або й тими, що бажали швидко доробитися, про Домсову нахідку і про „чистий інтерес“, який з того можна б зробити. Всі, а особливо жиди, лавою поперли в Борислав, хто з готовими грішми, а хто й так, на щастя. Почалася боротьба, якої досі не бачила Галичина. Слизький, влізливий жидівський елемент, мов вода підчас повені, вдирався в усі закутини, всі шпарки, шпів, немов тисячі хробаків, показувався всюди, де його ніхто й не сподівався. Докладне знання простого люду, умілість використовувати його, ошукувати в дрібницях, на кождім кроці, — надавали жидам велику перевагу над німецькими капіталістами і всякими фаховими людьми. Домс не міг видержати їх конкуренції і, хоть не переставав держатися в Бориславі, одначе діло не приносило такої користи, якої сподівався. Тільки жиди зі своїм „грабіжницьким господарюванням“ могли вдержатися. Вони не вважали на нінащо, аби тільки добути „кип'ячку“. Закопи робили вузькі, огороджували хворостом, вентиляція спершу була дуже мізерна, ніяких приписів безпеки ні здоров'я не зберігали, — тисячі, тисячі робітників гибли за марний зиск, а жиди збивали тисячі і міліони. Вони й один одному не пропускали. Де один добув нафту, другий копав зараз тут же побіч нього, брав глибше, підкопувався під тамтого. Уряд не міг собі з цим дати ради, бо довгий час не було в Бориславі майже ніякої урядової контролі, майже ніякого надзору над публичним безпеченством. Всілякого роду проступки, а то й страшні темні справки, були дуже звичайні. Село Борислав поволі щезало в тім непросліднім хаосі, мов піна на воді. Давні побиті бойовики встали з могил, а встаючи розвалили село, що виросло було над ними! Герман Ґольдкремер був один з перших спекулянтів, що злетіли на Борислав, мов хижі ворони на падло.

читати далі…

Вибрана поезія

Дмитро Фальківський

Обрії. (Київ, 1927)

В степу коса збиває роси,
А там — дівчата із серпами,
Забувши втому коло кросен,
У смерть іграють з колосками.
Серпи — чик-чик… і колос долі…
— Чи думав він, що буде мертвий?
І в ряд поклалися по полю
Німі снопи, безкровні жертви.
І жаль такий, що між колоссям
Волошкам смерть невинуватим…
За що-ж вони?
Ах, там, де косять,
Нема часу їх обминати…
Добро дівчатам із серпами:
Їх жертви плакати не вміють…
Снопи кладуться за снопами.
Лише серпи блищать як змії.
А я?
Я теж косити мушу
В ім'я майбутнього врожаю,
І жах один, що жертви душу —
Подумать тільки, — душу мають…
І стане гірко-гірко в серці:
— А може й тут волошки сині?
Та чи-ж побачиш в буйнім герці,

Де винуваті, де невинні?
А так — усе до болю просто…
Рука пером сім раз чирикне,
І вийде слово просте: „Розстріл“.
(Папір німий… мовчить… не крикне).
А потім прийде сіра північ,
І в камері задзвонить тиша…
А там… „Ноган“ розбудить півнів…
Земля в крові…
І „він“ — не дише.