CSMA/CA
Зовнішній вигляд
CSMA/CA (англ. Carrier-Sense Multiple Access with Collision Avoidance) — це метод множинного доступу канального рівня в комп’ютерних мережах, у якому використовується контроль наявності несучого сигналу.
У мережах із CSMA/CA вузли мережі намагаються уникати колізій, починаючи передавання лише після того, як переконаються, що канал зв'язку вільний і в ньому відсутній трафік.[1][2]
Після початку передавання вузол надсилає кадр повністю, без переривань. На відміну від CSMA/CD, який виявляє колізії вже після їх виникнення, CSMA/CA намагається запобігти їм ще до початку передавання даних.
CSMA/CA є ненадійним через проблему прихованого вузла.
- GNET — ранній пропрієтарний протокол локальної мережі.
- У мережі LocalTalk компанії Apple метод CSMA/CA реалізовувався на електричній шині з використанням трьохбайтового сигналу глушіння (jamming signal).
- У стандарті IEEE 802.11 для бездротових локальних мереж (WLAN) механізм RTS/CTS реалізує так зване віртуальне прослуховування несучої (virtual carrier sensing) за допомогою коротких повідомлень Request To Send (RTS) запит на передавання) і Clear To Send (CTS) («дозвіл на передавання»). Водночас IEEE 802.11 переважно покладається на фізичне прослуховування несучої.
- Стандарт IEEE 802.15.4, який використовується в бездротових персональних мережах (WPAN), також застосовує CSMA/CA.
- WaveLAN компанії NCR — ранній пропрієтарний протокол бездротової мережі.
- HomePNA — технологія домашніх мереж, що використовує наявну телефонну проводку.
- Стандарт G.hn організації ITU-T, який дає змогу створювати високошвидкісні локальні мережі (до 1 Гбіт/с) через наявну домашню інфраструктуру — електромережу, телефонні лінії та коаксіальні кабелі, — використовує CSMA/CA як метод доступу до каналу для потоків даних, які не потребують гарантованої якості обслуговування (QoS), зокрема його варіант CSMA/CARP.
- ↑ Federal Standard 1037C. Its.bldrdoc.gov. Процитовано 9 вересня 2012.
- ↑ American National Standard T1.523-2001, Telecom Glossary 2000. Atis.org. Архів оригіналу за 2 березня 2008. Процитовано 9 вересня 2012.