Cynarctus
| Cynarctus Період існування: середній міоцен — пізній міоцен | |
|---|---|
 | |
| Череп Cynarctus | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Підродина: | †Borophaginae |
| Триба: | †Borophagini |
| Підтриба: | †Cynarctina |
| Рід: | †Cynarctus Matthew, 1902 |
| Типовий вид | |
| †Cynarctus saxatilis | |
| Види | |
| |
Cynarctus — викопний рід борофагінових псових, був поширений в Північній Америці в середньому та пізньому міоцені 16.0–10.3 млн років тому[1]. Рід уперше описав В. Д. Меттью в 1901 році на основі пари нижніх щелеп, знайдених у відкладеннях Поні-Крік[en][2] в штаті Колорадо. Скам'янілості знайдено в Колорадо, Каліфорнії, Меріленді, Західній Небрасці та Техасі. Ймовірно, це був всеїдний, і йому не вистачало пристосувань для розтріскування кісток, які були знайдені в деяких пізніших борофагінах[3]. Новіші дослідження показали, що рід Cynarctus може бути описаний як великий песоподібний ракун, оскільки поєднує ознаки родини псових (Canidae) і родини ракунових (Procyonidae).[4]
Цей вид Cynarctus знайдений А. С. Вітфордом з геологічного факультету Університету Небраски та зібраний для Геологічної служби Небраски в 1913 році. Голотип представлений правою нижньою щелепою, що була виявлена у відкладах нижнього пліоцену в окрузі Сіу, штат Небраска. Щелепа майже повністю збереглася, і аналіз показав незначні відмінності у будові ротової ділянки, порівняно з видом C. saxatilis. Зокрема, було встановлено, що:
- премоляри були більш редукованими,
- зуби — вужчими,
- ікло — меншим,
- щелепа — відносно довшою та стрункішою, ніж у C. saxatilis.[2]
Зібрано Ервіном Г. Барбуром та Гарольдом Дж. Куком для тієї ж Геологічної служби Небраски в 1913 році — того ж року, коли було знайдено C. crucidens.[2]. Цей галотип також представлений фрагментом правої нижньої щелепи і вважається найменшим з усіх відомих на сьогодні представників роду. Він відрізняється від видів C. saxitilis та C. crucidens, у яких є масивний і широкий задній цингуляр (cingulum — емалевий валик уздовж основи зуба), тим, що у C. acridens задній цингуляр надзвичайно слабкий.[4]
Фрагмент правої верхньої щелепи (датований раннім пліоценом) знайдено на 75 футів вище рівня струмка Туркей-Крік в окрузі Донлі, штат Техас. Викопний зразок знайдено В. В. Далквестом у червні 1960 року. Основні горбки зубів мають округлу форму, що вказує на переважно фруктовий раціон. Цей вид відрізняється від C. crucidens відсутністю додаткового горбика між протоконом і параконом на четвертому верхньому премолярі.[5]
- ↑ Paleobiology Database: Cynartus. Архів оригіналу за 13 жовтня 2012. Процитовано 4 травня 2022.
- 1 2 3 Barbour, Erwin; Cook, Harold (1 січня 1914). TWO NEW FOSSIL DOGS OF THE GENUS CYNARCTUS FROM NEBRASKA. Conservation and Survey Division. 4.
- ↑ Wang, Xiaoming; Tedford, Richard H. (2008). Dogs, Their Fossil Relatives and Evolutionary History. Columbia. с. 34. ISBN 978-0-231-13528-3.
- 1 2 McGrew, Paul O. (1937). The Genus Cynarctus. Journal of Paleontology. 11 (5): 444—449. ISSN 0022-3360. JSTOR 1298460.
- ↑ Hall, E. Raymond; Dalquest, Walter W. (1962). A New Doglike Carnivore, Genus Cynarctus, Pliocene, of Texas. University of Kansas Publications Museum of Natural History. 14: 135—138.
