Kawanishi H3K
| Kawanishi H3K | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | летючий човен |
| Перший політ: | 1930 |
| Прийнятий на озброєння: | 1930 |
| Знятий з озброєння: | 1936 |
| На озброєнні у: |  Імперський флот Японії |
| Розробник: | Kawanishi Aircraft Company  |
| Всього збудовано: | 5 |
| Екіпаж: | 6-9 осіб |
| Крейсерська швидкість: | 169 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 225 км/год |
| Тривалість польоту: | 9 год |
| Практична стеля: | 4 040 м |
| Довжина: | 22,55 м |
| Висота: | 8,77 м |
| Розмах крила: | 31,05 м |
| Площа крила: | 214,00 м² |
| Споряджений: | 15 000 кг |
| Двигуни: | 3 х Rolls-Royce Buzzard, 3 х 955 к.с. |
| Підвісне озброєння: | бомби до 1000 |
| Кулеметне озброєння: | 8 х 7,7-мм кулеметів |
Kawanishi H3K (яп. 九〇式二号飛行艇, летючий човен морський Тип 90-2) — серійний летючий човен Імперського флоту Японії 30-х років 20 століття.
У 1929 році Імперський флот Японії розробив технічне завдання на побудову важкого летючого човна для охорони своїх морських кордонів, оскільки Hiro H1H та Hiro H2H не задовольняли його по дальності польоту, вантажності та захищеності. У конкурсі взяли участь арсенал флоту Хіро та компанія «Kawanishi». «Hiro» запропонувала тримоторний човен-моноплан, який отримав назву H3H. У літаку було використано багато новинок, але машина виявилась недопрацьованою — мотори перегрівались, літак мав незадовільну курсову стійкість, важко відривався від водної поверхні.
«Kawanishi» вирішили замовити літак в британської компанії Short Brothers, яка була провідним виробником летючих човнів в світі в той час. Тому відразу після звернення флоту інженер Йошіо Хашіґучі відправився в Британію з метою викупити дизайн летючого човна для японського флоту. Після огляду наявних літаків нового Short почали розробку більшої і потужнішої версії свого летючого човна Short S.8 Calcutta. Від Calcutta японський літак відрізнявся потужнішими 12-ти циліндровими V-подібними двигунами Rolls-Royce Buzzard (825 к.с., 955 к.с. при зльоті) та закритою кабіною екіпажу. Проєкт отримав назву KF і тримався в секреті протягом дизайну і виготовлення прототипу. Після завершення виробництва весною 1930 року перший екземпляр літака розібрали і відправили в Японію кораблем.
Це був нерівнокрилий біплан, з металевим силовим набором крил та фюзеляжу. Корпус був обшитий дюралем, крила були металеві, лише елерони та хвостове оперення були обшиті полотном. Двигуни кріпились на міжкрильних стійках. Озброєння складалось з восьми 7,7-мм кулеметів (спарена установка в носовій частині, дві спарені установки над фюзеляжем та спарена хвостова установка). Літак міг нести до 1000 кг бомб (2х500 кг або 4х250 кг). Екіпаж складався з 6-9 осіб, залежно від задачі.
Збирання виготовленого в Британії літака проводилось на арсеналі флоту в Йокосуці, після чого його передали авіазагону флоту Тотеяма для випробувань. Після проведення випробувань літак був прийнятий на озброєння під назвою «Летючий човен морський Тип 90-2» (яп. 九〇式二号飛行艇, Кюурей-шікі Ні-ґо Хікотей) або H3K1 в короткій системі позначень.[1]
Виробництво літаків за ліцензією на заводі «Kawanishi» почалась відразу після повернення Йошіо Хашіґучі. Перший японський H3K1 завершили в березні 1931 року, а ще один наступного року. Через нові для японських інженерів двигуни випробування японських літаків затягнулось і завершилось тільки в жовтні 1932 року. Два останні японські H3K1 випустили в листопаді 1932 і лютому 1933 року. Усі чотири літаки мали невеликі відмінності між собою і британським варіантом, але в цілому однакові характеристики. Успішне виробництво цих човнів нарешті закріпили за «Каваніші» звання основного виробника летючих човнів для японського флоту.[2]
Літаки Kawanishi H3K несли патрульну службу з охорони морських кордонів, деколи залучались до виконання транспортних задач. Літом 1932 рокуH3K1 під керівництвом лейтенанта Сукеміцу Іто провів демонстраційний політ довжиною 2400 км з Токійської затоки до Сайпану. 8 січня 1933 року один літак H3K1 зазнав аварії під час приводнення поблизу бази в Татеямі через помилку альтиметра, командир літака Шінзо Шін та двоє членів екіпажу загинули.[2] Kawanishi H3K несли службу до 1936 року.
Дані з Japanese Aircraft 1910—1941[2]
- Максимальна швидкість: 225 км/год
- Крейсерська швидкість: 169 км/год
- Час підйому на 3000 м: 19 хв. 40 с.
- Тривалість польоту: 9 год
- Практична стеля: 4040 м
- Кулеметне:
- 2 × 7,7 мм кулемети в носовій турелі
- 2 × 7,7 мм кулемети в хвостовій турелі
- 4 × 7,7 мм кулемети в двох верхніх турелях
- Бомбове навантаження: до 1000 кг
- 2 × 500 кг або
- 4 × 250 кг
- Robert C. Mikesh, Shorzoe Abe. Japanese Aircraft 1910-1941. — Maryland : Naval Institute Press, 1990. — 293 с. — ISBN 1557505632. (англ.)
- Tadeusz Januszewski, Krzysztof Zalewski. Japońskie samoloty marynarki 1912—1945 ISBN 83-86776-50-1 (пол.)
- ↑ Mikesh, 1967, p. 135.
- 1 2 3 Mikesh, 1967, p. 136.
| Літаки Японського Імперського флоту | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Винищувачі |
|  · | |||||||
| Бомбардувальники |
| ||||||||
| Розвідники |
| ||||||||
| Транспортні літаки | |||||||||
| Літаючі човни | |||||||||
| Навчальні літаки | |||||||||
| Літаки спеціального призначення | |||||||||
