Borophaginae
| Borophaginae | |
|---|---|
 | |
| Aelurodon stirtoni | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Підродина: | †Borophaginae Simpson, 1945 |
| Роди | |
|
див. текст | |
 Вікісховище: Borophaginae | |
| Підродини псових | |||||||||||||||
| |||||||||||||||
.png){kind=small}
Borophaginae — вимерла підродина хижих ссавців із родини псових. Borophaginae були ендеміками Північної Америки в період від олігоцену до пліоцену, приблизно від 36 до 2.5 мільйонів років тому. Багато скам'янілостей знайдено на досить великому ареалі. Наразі ідентифіковано 66 видів. Усі борофаги мали зменшений п'ятий палець на задніх лапах, на відміну від сучасних псових, які мають лише чотири[1].
Borophaginae походять з підродини Hesperocyoninae. Одним із найдавніших і найпримітивніших борофагів є рід Archaeocyon (вагою < 2 кг), який здебільшого зустрічається у викопних відкладеннях на заході Північної Америки. Незабаром борофагіни розділилися на кілька основних груп. Вони еволюціонували, щоб стати значно більшими, ніж їхні попередники, і заповнили широкий спектр ніш у пізньому кайнозої Північної Америки, від невеликих всеїдних до потужних хижаків розміром з ведмедя, таких як Epicyon[2].
Згідно з аналізом північноамериканських скам'янілостей м'ясоїдних тварин, скорочення різноманітності борофагінів від ≈ 30 видів 15 мільйонів років тому до вимирання було значною мірою викликано конкуренцією з котовими і псовими[3]. Котові вторглися на континент з Євразії ≈ 20 мільйонів років тому і були кращими хижаками із засідки, частково через свої висувні кігті[4]. Зміна клімату, яка призвела до заміни північноамериканських лісів пасовищами, також могло бути негативним для борофагів чинником[5], оскільки Borophaginae були порівняно повільніші[6].
Відомо 66 видів Borophaginae. Проведено філогенетичний аналіз цих видів із використанням кладистичних методів, де Hesperocyoninae (архаїчна група псових) використана як аутгрупа. Окрім деяких перехідних форм, Borophaginae можна розділити на чотири основні клади (усі вони виокремлені як нові триби або субтриби): Phlaocyonini, Cynarctina, Aelurodontina, Borophagina. Еволюція Borophaginae починається з родів, за розмірами з лисицю, таких як: Archaeocyon, Oxetocyon, Otarocyon, Rhizocyon. Вони існували від орелланського до раннього арикарського віку[2]. Ці псові досягли піку видового різноманіття приблизно 28 мільйонів років тому.
Їх часто узагальнено називають «кісткодробильними собаками» через потужні зуби та щелепи, а також гієноподібні риси (хоча їхні зуби примітивніші, ніж у гієн). Їхні викопні рештки дуже численні та поширені, і, найімовірніше, вони були одними з вищих хижаків у своїх екосистемах[2][7]. Добре збережені скам’янілості дозволили детально реконструювати їхню філогенію, яка показала, що група була надзвичайно різноманітною під час свого розквіту[2]. Усі борофагіни мали невеликий п’ятий палець на задніх лапах (подібно до того, як на передніх лапах були «додаткові пальці»). На відміну від них, усі сучасні представники підродини Caninae (вовки, собаки, лисиці тощо) мають лише чотири пальці на задніх лапах[8].
Найвідоміші роди цієї групи: Aelurodon, Epicyon, Borophagus. На думку Сяоміна Вана, борофагіни займали різноманітні екологічні ніші, які сьогодні розподілені між трьома родинами хижаків: псові (Canidae) – до яких вони самі й належали, гієнові (Hyaenidae) та ракунові (Procyonidae)
- родина Canidae
- підродина †Borophaginae
- †Archaeocyon 33—26 Ma
- †Oxetocyon 33—28 Ma
- †Otarocyon 34—30 Ma
- †Rhizocyon 33—26 Ma
- триба †Phlaocyonini 33—13 Ma
- †Cynarctoides 30—18 Ma
- †Phlaocyon 30—19 Ma
- триба †Borophagini 30—3 Ma
- †Cormocyon 30—20 Ma
- †Desmocyon 25—16 Ma
- †Metatomarctus 19—16 Ma
- †Euoplocyon 18—16 Ma
- †Psalidocyon 16—13 Ma
- †Microtomarctus 21—13 Ma
- †Protomarctus 20—16 Ma
- †Tephrocyon 16—14 Ma
- підтриба †Cynarctina 20—10 Ma
- †Paracynarctus 19—16 Ma
- †Cynarctus 16—12 Ma
- підтриба †Aelurodontina 20—5 Ma
- підтриба †Borophagina
- †Paratomarctus 16—5 Ma
- †Carpocyon 16—5 Ma
- †Protepicyon 16—12 Ma
- †Epicyon 12—10 Ma
- †Borophagus (=Osteoborus) 12—5 Ma
- підродина †Borophaginae
- ↑ X. Wang & R. H. Tedford, Dogs: Their Fossil Relatives and Evolutionary History, Columbia University Press, 2008, pp. 33-46, ISBN 978-0-231-13528-3 (англ.)
- 1 2 3 4 Wang, Xiaoming; Tedford, Richard; Taylor, Beryl (17 листопада 1999). Phylogenetic systematics of the Borophaginae (Carnivora, Canidae). Bulletin of the American Museum of Natural History. 243.
- ↑ Silvestro, D.; Antonelli, A.; Salamin, N.; Quental, T. B. (2015). The role of clade competition in the diversification of North American canids. Proceedings of the National Academy of Sciences. 112 (28): 8684—8689. Bibcode:2015PNAS..112.8684S. doi:10.1073/pnas.1502803112. PMC 4507235. PMID 26124128.
- ↑ Perry, D. (14 серпня 2015). Smarts, stealth and retractable claws: Science confirms cats are better than dogs. OregonLive.com. The Oregonian. Архів оригіналу за 18 серпня 2015. Процитовано 3 вересня 2016.
- ↑ Figueirido, B.; Martín-Serra, A.; Tseng, Z. J.; Janis, C. M. (18 серпня 2015). Habitat changes and changing predatory habits in North American fossil canids. Nature Communications. 6: 7976. Bibcode:2015NatCo...6.7976F. doi:10.1038/ncomms8976. PMID 26285033.
- ↑ Martín-Serra, A., Figueirido, B. & Palmqvist, P. In the Pursuit of the Predatory Behavior of Borophagines (Mammalia, Carnivora, Canidae): Inferences from Forelimb Morphology. J Mammal Evol 23, 237—249 (2016)
- ↑ Turner, Alan (2004). Prehistoric Mammals. Washington, D.C.: National Geographic. с. 112–114. ISBN 0792271343. OCLC 54079923.
- ↑ Wang, Xiaoming; Tedford, Richard H. (2008). Dogs : their fossil relatives and evolutionary history. New York: Columbia University Press. ISBN 9780231135283. OCLC 185095648.
