AH-64 Apache
| АН-64 Апач AH-64 Apache | |
|---|---|
Вертоліт AH-64D Apache Longbow зі складу 101-го авіаційного полку, базується на передову авіаційну базу «Спейчер», Ірак. 5 грудня 2005 | |
| Тип | ударний вертоліт |
| Розробник | Hughes Helicopters |
| Виробник | Hughes Helicopters (1975–1984) McDonnell Douglas (1984–1997) Boeing Defense, Space & Security (1997–по т.ч.) |
| Перший політ | 30 вересня 1975[1] |
| Початок експлуатації | квітень 1986[2] |
| Статус | експлуатується |
| Основні експлуатанти | Армія США Британська армія, ПС Ізраїлю |
| Роки виробництва | з 1983 |
| Виготовлено | 2 875 (з них 891 E-версії, станом на листопад 2025)[3] |
| Вартість одиниці | AH-64E Apache Guardian: $49 млн (FY 2025)[4] |
| Варіанти | AgustaWestland Apache |
| | |
AH-64 Apache (укр. «Апа́чі»[5][a]) — основний американський двомоторний турбовальний ударний вертоліт із шасі хвостового типу та тандемною кабіною для екіпажу з двох осіб. Під передньою частиною фюзеляжу встановлена 30-мм ланцюгова гармата M230, а на чотирьох пілонах коротких крил розташовані точки підвіски для озброєння та спорядження, зазвичай ракет AGM-114 Hellfire та пускових установок некерованих ракет Hydra 70. Резервні системи допомагають вертольоту витримувати бойові пошкодження.
Apache розпочав свій шлях як Model 77, розроблений компанією Hughes Helicopters для програми перспективного ударного вертольота (Advanced Attack Helicopter) Армії США з метою заміни AH-1 Cobra. Прототип YAH-64 вперше піднявся в повітря 30 вересня 1975 року. У 1976 році Армія США обрала YAH-64 замість Bell YAH-63, а в 1982 році схвалила повномасштабне виробництво. Після придбання Hughes Helicopters у 1984 році компанія McDonnell Douglas продовжила виробництво та розвиток AH-64. Вертоліт надійшов на озброєння Армії США в квітні 1986 року. Удосконалена версія AH-64D Apache Longbow була передана армії в березні 1997 року. Виробництво продовжує компанія Boeing Defense, Space & Security. Станом на березень 2024 року понад 2700 вертольотів Apache було поставлено Армії США та 18 міжнародним партнерам і союзникам.
AH-64 переважно експлуатується Армією США, але також став основним ударним вертольотом для багатьох країн, зокрема Греції, Японії, Ізраїлю, Нідерландів, Сінгапуру та Об’єднаних Арабських Еміратів. У Великій Британії він вироблявся за ліцензією під назвою AgustaWestland Apache. Американські AH-64 брали участь у конфліктах у Панамі, Перській затоці, Косові, Афганістані, Іраку та Ірані. Ізраїль використовував Apache під час бойових дій у Лівані та секторі Газа. Британські та нідерландські Apache розгорталися в війнах в Афганістані та Іраку, починаючи з 2001 та 2003 років відповідно.
Успішне застосування AH-1 «Кобра» у В'єтнамі підтвердило життєздатність ідеї бойового гелікоптера. Водночас ситуація з майбутнім «спадкоємцем» «Кобри» залишалася невідомою. Амбітна та дорога програма AH-56 «Шайєнн» тривала близько десятиліття і була остаточно закрита в 1972 році. Спроби знайти тимчасову заміну у вигляді моделі «Сікорський S-67», модифікацій «S-61» та інших гелікоптерів також виявилися безуспішними. Нарешті в 1972 р. Армія США розпочала програму зі створення нового бойового гелікоптера (Advanced Attack Helicopter, AAH), призначеного в першу чергу для боротьби з танками противника в будь-який час доби і в поганих погодних умовах.
Основні вимоги, що висували до гелікоптера AAH:
- Озброєння — 30-мм гармата M230, 16 протитанкових ракет AGM-114 або 4 установки з 19-ма 70-мм НАР Hydra 70
- Екіпаж — 2 особи
- Характеристики: розрахункова злітна маса — 7260 кг, швидкопідйомність — 12,7 м/с, дальність польоту з ПТБ — 1850 км
- Навігаційне обладнання для польотів уночі та за поганих погодних умовах на висоті менше 30 м
- Двигун — газотурбінний XT-700, що забезпечувало уніфікацію з військово-транспортним вертольотом UH-60, який розробляли
- Система зниження ІЧ-випромінювання
- Забезпечення бойової живучості гелікоптера. Зокрема нульова уразливість вертольоту при одиночному ураженні 12,7-мм кулею при швидкості 490 м/с і мінімізація уразливості при ураженні 23-мм ОФЗ снарядом. Можливість здійснення польоту упродовж, мінімум 30 хв, після завданої шкоди по будь-якій частині конструкції вертольота.
- Передбачуваний термін служби — 15 років
- Розрахункова вартість серійної машини — 14 млн доларів, собівартість виробництва 11–12 млн доларів.
Участь у конкурсі брали п'ять авіабудівних фірм: «Боїнг-Вертол», «Белл Гелікоптер», «Г'юз Гелікоптерз», «Локхід», «Сікорський». У червні 1973 року двом з цих фірм (Белл Гелікоптер та Г'юз Гелікоптерз) видали контракти на розробку й виробництво прототипів. Фірма «Белл» запропонувала YAH-63 (Модель 409), який представляв розвиток AH-1; прототип зробив перший політ 22 листопада 1975 року. Трохи раніше, 30 вересня, уперше злетів Hughes YAH-64, пілотував пілотами-випробувачами Робертом Феррі (Robert Ferry) та Рале Флетчером (Raleigh Fletcher). Під час проведених армією порівняльних випробувань зразок фірми Г'юз Гелікоптерз показав свою значну перевагу над конкурентом у швидкопідйомності та маневреності, і загалом його характеристики перевершували армійські вимоги. Вагому роль зіграла аварія YAH-63 в одному із випробувальних польотів. У грудні 1976 року було оголошено про перемогу в конкурсі фірми Г'юз Гелікоптерз з гелікоптером YAH-64.
Після перемоги в конкурсі фірма продовжила довготривалі випробування вертольота і впровадила низку змін у його конструкцію та бортове обладнання. Загалом обсяг літних випробувань склав 2400 годин. Через низку труднощів рішення про серійне виробництво було відтерміновано на два роки. Лише влітку 1981 року почалися військові випробування гелікоптера. Залучені екіпажі залишилися задоволені новою машиною, і 19 грудня того ж року було прийняте рішення про серійне виробництво гелікоптера під позначенням AH-64A та назвою «Апачі».
Для виробництва «Апачі» побудували завод у м. Меса (Аризона). Викочування першого серійного вертольота відбулося 30 вересня 1983 року, рівно через вісім років після першого польоту AH-64. Наступного року фірму «Г'юз Гелікоптерз» придбала корпорація «МакДоннел Дуґлас», до якої перейшло також і виробництво гелікоптера. «Апачі» стали надходити у війська та розподілялися по 18 вертольотів на ескадрилью. Перша ескадрилья досягла боєпридатності у липні 1986 року. З 1989 року «Апачі» почали надходити у Національну гвардію США. Серійне виробництво для потреб американських збройних сил було завершено у грудні 1994 року після побудови 827 вертольотів. Середня вартість одного гелікоптера ранньої модифікації AH-64A складає приблизно 14,5 млн доларів.
Станом на 2018 рік американські військовики не мали планів заміни AH-64 на новіші вертольоти. Імовірно, термін їхньої служби буде подовжений і вони залишатимуться на озброєнні до 2040 року[6].
Загалом було надано: 937 вертольотів у модифікації «А» до 1997 року, понад 1000 AH-64D з 1997 по 2013 рік та понад 500 AH-64E з 2011 року.[7]
Бойове хрещення AH-64 Apache відбулося під час американського вторгнення в Панаму в рамках операції «Just Cause» (20 грудня 1989 — початок січня 1990 року). Це стало першим бойовим застосуванням гелікоптера в історії. AH-64A, що належали переважно до 1-го батальйону 82-го авіаційного полку та входили до складу Task Force Wolf, активно використовувалися для вогневої підтримки наземних підрозділів. Спочатку в Панамі було менше машин, але після прибуття підкріплень з Форт-Брегга їх загальна кількість зросла до 11 одиниць.[8] Вертольоти діяли переважно вночі, використовуючи переваги системи нічного бачення FLIR, і налітали понад 240 бойових годин. Основними завданнями були підтримка штурму ключових об’єктів, зокрема штабу панамських сил оборони La Comandancia, ураження укріплених позицій і будівель у міській забудові. Під час операції AH-64 здійснили 7 пусків протитанкових ракет AGM-114 Hellfire — усі вони були точними (пряме влучання).[9] Командувач операцією генерал Карл Стінер високо оцінив можливості ракети, зазначивши, що нею можна було влучити крізь вікно з відстані чотири милі вночі.[10]
Незважаючи на деякі технічні проблеми, типові для дебюту нової техніки, Apache продемонстрували високу точність, живучість і ефективність у складних умовах тропічного клімату та міської забудови. Бойовий досвід, отриманий у Панамі, став важливим «розігрівом» і підтвердив концепцію AH-64 як сучасного ударного вертольота перед його масовим застосуванням під час операції «Буря в пустелі» в 1991 році.
AH-64 застосовувалися в бойових діях під час Іранської війни 2026 року.[11] 9 червня 2026 року американський AH-64 Apache був збитий в Оманській затоці о 03:30 за місцевим часом (19:30 за східним часом США) під час патрулювання.[12] Для порятунку двомісного екіпажу було використано морський дрон Цільової групи 59 Військово-морських сил Центрального командування США.[13] Того ж дня президент Трамп підтвердив, що збиття американського AH-64 сталося внаслідок вогню іранського дрона.[14][15] Іран заявив, що не навмисно цілився в американський вертоліт. Однак Al Jazeera повідомила, що вертоліт був збитий дроном-камікадзе типу Shahed, що вказує на навмисне збиття.[16][17][18]



За даними World Air Force 2026 вертольоти AH-64 Apache експлуатують такі країни[19]:
Велика Британія
- Британська армія: 50 одиниць AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік. Всі AgustaWestland Apache були зняті з озброєння в березні 2024 року.
Греція
- Грецька Армія: 28 одиниць AH-64A/D на озброєнні, станом на 2026 рік.
Єгипет
- Повітряні Сили Єгипту: 46 одиниць AH-64D на озброєнні, станом на 2026 рік.
Індія
- Повітряні сили Індії: 22 одиниці AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік.
- Індійська Армія: 3 одиниці AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік. Додатково замовлено 3 вертольота.
Індонезія
- Індонезійська Армія: 8 одиниць AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік.
Ізраїль
- Повітряні сили Ізраїлю: 48 одиниць AH-64A/D на озброєнні, станом на 2026 рік.
Катар
- Повітряні сили Еміру Катару: 24 одиниці AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік. Додатково замовлено 24 вертольота.
Кувейт
- Повітряні сили Кувейту: 16 одиниць AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік. Додатково замовлено 8 вертольотів.
Марокко
- Королівські повітряні сили Марокко: 6 одиниць AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік. Додатково замовлено 30 вертольотів.
Нідерланди
- Королівські ПКС: 16 одиниць AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік. Додатково замовлено 12 вертольотів.
ОАЕ
- Повітряні сили Об'єднаних Арабських Еміратів: 30 одиниць AH-64D/E на озброєнні, станом на 2026 рік. Додатково замовлено 39 вертольотів.
Південна Корея
- Армія Республіки Корея: 36 одиниць AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік. Додатково замовлено 36 вертольотів.
Польща
- Сухопутні війська Польщі: 4 одиниці AH-64D на озброєнні, станом на 2026 рік. Всього замовлено 96 вертольотів.
Республіка Китай
- Армія Республіки Китай: 29 одиниць AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік.
Саудівська Аравія
- Королівські сухопутні війська Саудівської Аравії: 22 одиниці AH-64A/D/E на озброєнні, станом на 2026 рік. Додатково замовлено 25 вертольотів.
- Національна гвардія Саудівської Аравії: 12 одиниць AH-64E на озброєнні, станом на 2026 рік. Додатково замовлено 24 вертольота.
Сінгапур
- Повітряні сили Республіки Сінгапур: 20 одиниць AH-64D на озброєнні, станом на 2026 рік.
США
- Армія США: 838 одиниць AH-64D/E на озброєнні, станом на 2026 рік.
Японія
- Сухопутні Сили Самооборони Японії: 12 одиниць AH-64D на озброєнні, станом на 2026 рік.
| ТТХ сімейства AH-64 | |||
| AH-64A[20] | AH-64D[21] | AH-64D Longbow[21] | |
|---|---|---|---|
| Технічні характеристики | |||
| Екіпаж | 2 | ||
| Довжина з обертовими гвинтами, м | 17,76 | ||
| Діаметр несучого гвинта, м | 14,63 | ||
| Діаметр рульового гвинта, м | 2,79 | ||
| Висота, м | 3,84[1. 1] | 4,66[1. 2] | 4,95[1. 3] |
| Площа, оберту основного гвинта, м ² | 168,11 | ||
| База шасі, м | 10,59 | ||
| Колія шасі, м | 2,03 | ||
| Маса порожнього, кг | 4 660 | 5 165 | 5 352 |
| Маса нормальна злітна, кг[1. 4] | 6 650 | 6 552 | 7 530 |
| Маса максимальна злітна, кг | 8 000 | 9 525 | 10 432[1. 5] |
| Маса палива, кг | 1 108 + 2 712 в ППБ | ||
| Обсяг палива, л | 1 421 + 4 × 871 в ППБ | ||
| Двигун | 2 × ТГД General Electric | ||
| T700-GE-701 | T700-GE-701C | ||
| Потужність, кінська сила (кВт) | 2 × 1 695 (1 270) | 2 × 1 890 (1 409) | |
| Льотні характеристики | |||
| Максимально допустима швидкість, км/год | 365 | ||
| Максимальна швидкість, км/год | 300 | 293 | 265 |
| Практична дальність, км | 690[1. 6] | 482 | 407 |
| Етапна дальність, км | 2 020 | 1 899 | |
| Тривалість польоту | 3,57 год[1. 7] | 2 год 44 хв/8 год[1. 8] | |
| Практична стеля, м | 6 100 | 6 400 | 5 915 |
| Теоретична стеля, м[1. 9] | 4 085/3 100 | 4 570/3 505 | 4 170/2 890 |
| Максимальна швидкопідйомність, м/с | 12,27 | ||
| Вертикальна Швидкопідйомність, м/с | 12,7 | 7,5 | |
| Навантаження на диск, кг/м² | 48,6 | 62,1 | |
| Максимальна експлуатаційна перевантаження | +3,5/-1,0 g | +3,5/-0,5 g | |
| Озброєння | |||
| Гармата | 30 мм M230 (625 постр./хв) | ||
| Боєкомплект | до 1 200 патр. | ||
| Ракети «повітря-поверхня» | 4 × 4 × AGM-114 | ||
| НАР | 4 × 19 × 70 мм Hydra | ||
| Характеристики AH-64D в типових місіях (без РЛС AN/APG-78) [21] | ||||||||
| A | B | C | D | E | F | G | H | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Тип | протитанкова | повітряне прикриття | ескорт | |||||
| Злітна маса, кг | 6 552 | 7 158 | 7 728 | 6 874 | 7 813 | 6 932 | 7 867 | |
| маса палива, кг | 727 | 1 029 | 902 | 1 063 | 745 | 1 086 | 741 | 1 077 |
| Крейсерська швидкість, км/год | 285 | 280 | 272 | 274 | 283 | 278 | 287 | 283 |
| Висота польоту, м | 1 220 | 610 | 1 220 | 610 | 1 220 | 610 | ||
| Вертикальна Швидкопідйомність, м/хв | 448 | 137 | 301 | 293 | 262 | 238 | ||
| Тривалість польоту | 1 год 50 хв | 2 год 40 хв | 1 год 47 хв | 2 год 30 хв | 1 год 50 хв | 2 год 30 хв | 1 год 50 хв | 2 год 30 хв |
| Боєкомплект | 4 × AGM-114; 320 патр. | 4 × AGM-114; 1200 патр. | 6 × AGM-114; 540 патр. | 16 × AGM-114; 1200 патр. | 4 × AGM-114; 1200 патр. | 4 × AGM-114; 19 × НАР; 1200 патр. | 19 × НАР; 1200 патр. | 38 × НАР; 1200 патр. |
- Прототип вертольота YAH-64 Apache під час демонстраційного польоту. 18 березня 1982
- Ізраїльський вертоліт AH-64D в музеї ВПС Ізраїлю на день незалежності. 2008
- AH-64 Apache готується до зльоту зі злітної палуби універсального десантного корабля USS «Нассау» (LHA 4) під час тренування
- AH-64 Apache з варіантами бортового озброєння
- Схематичні проєкції вертольота AH-64 Apache
- ↑ Від англ. Apache — апачі
Абревіатура в чинній системі позначень авіації та ракет містить такі індекси:
- A (attack) — ударний
- H (helicopter) — гелікоптер
- ↑ До втулки несучого гвинта
- ↑ До датчика повітряних параметрів
- ↑ До вершини РЛС AN/APG-78 «Лонгбоу»
- ↑ Льотні характеристики дани для даних значень маси.
- ↑ У перегоночном варіанті, з повним запасом палива
- ↑ Без зовнішніх підвісок
- ↑ Без ППБ
- ↑ Без ППБ/з ППБ
- ↑ З використанням/без використання ефекту землі при нормальній злітній масі
- ↑ Boeing Marks 25th Anniversary of Apache First Flight Sept. 30. Boeing. 2 жовтня 2000. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 29 липня 2012.
- ↑ Haynes, Mary L. and Cheryl Morai Young, ed. «Department of the Army Historical Summary, FY 1987, Chapter 5: Modernizing and Equipping the Army» [Архівовано 20 липня 2016 у Wayback Machine.]. Center of Military History, United States Army, 1995.
- ↑ AH-64 Apache. The world’s most advanced, proven attack helicopter. Boeing (англ.). Процитовано 29 грудня 2025.
- ↑ Boeing to Build 96 AH-64E Apache Helicopters for Poland. Boeing (англ.). Процитовано 29 грудня 2025.
- ↑ Model Designation Of Military Aerospace Vehicles (PDF) (англійською) . Department Of Defense Office Of The Under Secretary Of Defense For Acquisition And Sustainment. 2018. Архів оригіналу (PDF) за 19 січня 2022.
- ↑ U.S. Army has no plans to replace AH-64 Apache attack helicopter. Defence Blog. 7 вересня 2018. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 7 вересня 2018.
- ↑ Boeing виготовив 2500-й гелікоптер AH-64 Apache. Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 2 липня 2020.
- ↑ AD-A251 409 (PDF). Defense Technical Information Center (DTIC) (англ.). с. 66. Процитовано 11 червня 2026.
- ↑ AD-A251 409 (PDF). Defense Technical Information Center (DTIC) (англ.). с. 65—70. Процитовано 11 червня 2026.
- ↑ AH-64. AH-64.net (англ.). Процитовано 11 червня 2026.
- ↑ No 'definitive time frame' for ending Iran war, say Pentagon; seeks $200 billion in additional funds. The Hindu. Agence France Presse. 19 березня 2026. Процитовано 19 березня 2026.
- ↑ US Army Apache helicopter crashes over Strait of Hormuz as Trump claims Iran deal 'two or three days' away (амер.). 9 червня 2026. Процитовано 9 червня 2026.
- ↑ Sutherland, Callum (9 червня 2026). Trump Says Iran Shot Down U.S. Army Helicopter Over Strait of Hormuz, Vows to Respond. Time (амер.). ISSN 0040-781X. Процитовано 9 червня 2026.
- ↑ Trump says Iran shot down US helicopter and vows to respond. BBC News (брит.). 9 червня 2026. Процитовано 9 червня 2026.
- ↑ Trump confirms Apache helicopter shot down by Iran and threatens ‘response’ to attack. The Independent (англ.). 9 червня 2026. Процитовано 9 червня 2026.
- ↑ Trump will feel obligated to respond to helicopter attack. Al Jazeera. 9 червня 2026.
What is clear in the last couple of hours is that it was a Shahed one-way attack drone that downed the helicopter. That would certainly suggest to the Americans, I suspect, that this wasn’t some accident. This was deliberate targeting, no matter what Iran’s deputy foreign minister says.
- ↑ Iranian drone brought down US Army helicopter, US officials say. CNN. 9 червня 2026.
A separate source familiar with the incident said an Iranian Shahed drone struck the US helicopter.
- ↑ A one-way Iranian Shahed attack drone downed the Apache helicopter gunship on Monday, a U.S. official said on Tuesday, confirming an earlier report by Axios. President Trump had announced earlier on social media that Iran had shot down the helicopter as it patrolled near the Strait of Hormuz, but he did not provide details. The New York Times. 9 червня 2026.
- ↑ Hoyle, Craig. World Air Forces 2026. FlightGlobal. Процитовано 12 січня 2026.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Пономарёв, 1986, pp. 2—3.
- 1 2 3 Jane's All The World's Aircraft 2004-2005 / Paul Jackson. — Jane's Information Group, 2004. — P. 594-597. — ISBN 0-7106-2614-2.
- AH-64 Apache US Army fact file [Архівовано 1 травня 2011 у Wayback Machine.]
- AH-64 Apache page on Boeing.com [Архівовано 12 лютого 2013 у Wayback Machine.]
- AH-64 page on GlobalSecurity.com [Архівовано 30 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- AH-64 Apache
- AH-64D Apache Longbow on AusAirPower.net [Архівовано 14 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Apache overview with supporting images on HowStuffWorks.com [Архівовано 5 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- ApacheHelicopter.net
- Top 10: Helicopters — AH-64D Apache, Discovery Channel, 8 May 2007 [Архівовано 29 червня 2014 у Wayback Machine.]
- Apache Helicopter Acoustic Analysis [Архівовано 13 вересня 2012 у Wayback Machine.]
- «Boeing eyes X-49A technology for Apache attack helicopter» [Архівовано 15 січня 2008 у Wayback Machine.]
- AN/APG-78 Longbow Fire Control Radar information from Northrop Grumman
- AH-64 на сайте «Уголок неба» [Архівовано 14 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Применение AH-64 в Ираке (март—апрель 2003) [Архівовано 16 травня 2012 у Wayback Machine.]
- Эксплуатация, модернизация, оборудование [Архівовано 12 червня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- AH-64 в Jane's [Архівовано 16 червня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
- National Geographic: Мегазаводы: Apache
- Ружицкий Е. И. Зарубежные вертолёты. — М.: АСТ; Астрель, 2002. — С. 382.
- Роман В. «Апач» — истребитель танков (рус.) // Крылья Родины. — М.: 1995. — № 11. — С. 11-17. — ISSN 0130-2701
- Роман В. «Апач» — истребитель танков (рус.) // Крылья Родины. — М.: 1995. — № 12. — С. 11-12. — ISSN 0130-2701
- Пономарёв А. Н. Боевой вертолёт огневой поддержки наземных войск AH-64A Апач // Учебное пособие для служебного пользования. — Москва : Воениздат, 1986.
| Це незавершена стаття про гелікоптер. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
