О подвійне монокулярне
| Літера Ꙭ | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Кирилиця | ||||||
| А | Б | В | Г | Ґ | Д | Ѓ |
| Ђ | Е | Ѐ | Є | Ё | Ж | З |
| З́ | Ѕ | И | Ѝ | І | Ї | Й |
| Ј | К | Л | Љ | М | Н | Њ |
| О | П | Р | С | С́ | Т | Ћ |
| Ќ | У | Ў | Ф | Х | Ц | Ч |
| Џ | Ш | Щ | Ъ | Ы | Ь | Э |
| Ю | Я | |||||
| Неслов'янські літери | ||||||
| А̄ | А́ | А̀ | Ӑ | А̂ | А̊ | Ӓ |
| Ӓ̄ | А̃ | А̨ | Ә | Ә́ | Ә̃ | Ӛ |
| Ӕ | В̌ | Ғ | Г̧ | Г̑ | Г̄ | Ӻ |
| Ӷ | Ԁ | Ԃ | Ꚃ | Ꚁ | Ꚉ | Ԫ |
| Ԭ | Ӗ | Е̄ | Е̃ | Ё̄ | Є̈ | Ӂ |
| Җ | Ꚅ | Ӝ | Ԅ | Ҙ | Ӟ | Ԑ |
| Ԑ̈ | Ӡ | Ԇ | Ӣ | И̃ | Ҋ | Ӥ |
| Қ | Ӄ | Ҡ | Ҟ | Ҝ | Ԟ | Ԛ |
| Ӆ | Ԯ | Ԓ | Ԡ | Ԉ | Ԕ | Ӎ |
| Ӊ | Ң | Ԩ | Ӈ | Ҥ | Ԣ | Ԋ |
| О̆ | О̃ | О̄ | Ӧ | Ө | Ө̄ | Ӫ |
| Ҩ | Ԥ | Ҧ | Р̌ | Ҏ | Ԗ | Ҫ |
| Ԍ | Ꚑ | Ҭ | Ꚋ | Ꚍ | Ԏ | У̃ |
| Ӯ | Ӱ | Ӱ́ | Ӳ | Ү | Ү́ | Ұ |
| Х̑ | Ҳ | Ӽ | Ӿ | Һ | Һ̈ | Ԧ |
| Ꚕ | Ҵ | Ꚏ | Ҷ | Ӵ | Ӌ | Ҹ |
| Ꚓ | Ꚗ | Ꚇ | Ҽ | Ҿ | Ы̆ | Ы̄ |
| Ӹ | Ҍ | Э̆ | Э̄ | Э̇ | Ӭ | Ӭ́ |
| Ӭ̄ | Ю̆ | Ю̈ | Ю̈́ | Ю̄ | Я̆ | Я̄ |
| Я̈ | Ԙ | Ԝ | Ӏ | |||
| Застарілі літери | ||||||
| Ꙁ | Ꙇ | Ҁ | Ѻ | Ѹ | Ѡ | Ѽ |
| Ѿ | Ѣ | Ꙑ | Ꙗ | Ѥ | Юси | Ѧ |
| Ѫ | Ѩ | Ѭ | Ѯ | Ѱ | Ѳ | Ѵ |
| Ѷ | Ꙟ | Ꙡ | Ꙣ | Ꙥ | Ꙧ | Ꙩ |
| Ꙫ | Ꙭ | ꙮ | Ꚙ | Ꚛ | Ꚏ̆ | Ꙏ |
| Ꙉ | ||||||
| Літери кирилиці | ||||||
Подвійне монокуля́рне О, двоо́чне О (Ꙭ, ꙭ) — кириличний гліф на основі літери О. Таке написання трапляється в деяких рукописах, зокрема у двоїнних формах слова «око» (ꙭчи — [два] очі). Його включено в Unicode як символи U+A66CUnicode Character "Ꙭ" (U+A66C). та U+A66DUnicode Character "ꙭ" (U+A66D). у версії Unicode 5.1 (2008).
Подвійне монокулярне О є варіантом кириличної літери О, що графічно зображується як знак із двома «очима» (отворами) всередині літери. Цей знак застосовувався переважно у старослов'янських рукописах для написання двоїн слова «ꙍко» (око), де форма ꙭчи позначала «[два] очі». Використання такого варіанта літери О було поширене у середньовічних літургійних та нотних рукописах, де писарі застосовували спеціальні графічні варіації для підкреслення сакрального або декоративного характеру тексту.
Подвійне монокулярне О не позначає окремого звука і не має власного фонетичного значення. Це лише декоративний або рідкісний варіант написання для позначення подвоєного значення слова «око» у множині. У давньослов'янських текстах його використання було обмеженим і мало радше каліграфічний та символічний характер, ніж лінгвістичний.
Подвійне монокулярне О вживалося в давньослов'янських рукописах, створених писарями-каліграфами у період з XI по XV століття. З впровадженням друкарського верстату та стандартизації кириличного письма у XVI–XVII століттях такі декоративні варіанти літер поступово зникли з ужитку. Сучасні друковані та цифрові шрифти рідко містять цей знак, за винятком спеціалізованих палеографічних шрифтів.
Подвійне монокулярне О було включено до стандарту Unicode у версії 5.1, що вийшла у 2008 році. Знаку присвоєно коди:
- U+A66C (Ꙭ) — велика літера подвійне монокулярне О
- U+A66D (ꙭ) — мала літера подвійне монокулярне О
Ці символи входять до блоку «Розширена кирилиця-А» (Cyrillic Extended-A) і призначені для відтворення історичних текстів та палеографічних досліджень.
У кириличному письмі існує кілька варіантів літери О з різною кількістю «очей» (отворів):
- О монокулярне (Ꙩ, ꙩ) — з одним оком
О бінокулярне (Ꙫ, ꙫ) — з двома очима
- О подвійне монокулярне (Ꙭ, ꙭ) — з двома очима у спеціальному варіанті
- О мультиокулярне (ꙮ, ꙮ) — з багатьма очима (найбільш складна форма)
- О подвійне (Ꚙ, ꚙ) — інший варіант подвоєної літери О
- Стандартна О — звичайна форма літери
- Омега (Ѡ, ѡ) — інша літера на основі грецької омеги
- Unicode 5.1.0. The Unicode Consortium. 2008.
- Гнатенко Л. А. Слов'янська кирилична рукописна книга XVI ст. з фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського: Науковий каталог. — Київ, 2003.
- Кирилиця
